Для вчителів

Поради вчителям

 

Особиста ефективність:

Тайм-менеджмент педагога на карантині.

Психолог, соціальний педагог школи 

Сідорчук О.М.

Так вже історично склалося, що людина – створіння досить хаотичне. Часом ми дивимося на завдання і мету під призмою власного сприйняття, яке залежить від нашої емоційності в поточний момент часу. Через це трапляється так, що найпродуктивніші години ми витрачаємо на начебто і важливі, але не невідкладні завдання. У підсумку, робимо багато справ, втомлюємося, вичерпуємо робочі години, але ні на крок не наближаємося до мети. Це замкнене коло можна і потрібно розірвати. Як це зробити? Давайте розберемося разом.

Термінове або важливе: пріоритети і самомотивація

 Дуже важливим у тайм-менеджменті є вміння відрізняти важливе від термінового, не термінове від найменш важливого, а також скорочувати час на заняття будь-якими справами, виконання яких не дає нам ніяких істотних результатів. Визначайте 2-3 дійсно важливі справи, які необхідно виконати протягом одного конкретного дня. Саме на них і зосередьтеся.

Ідеальним допоміжним інструментом для розподілу пріоритетності є:

 

• Матриця Ейзенхауера. 

 

Вона являє собою чотири квадранта, в основі яких лежать дві осі – це вісь важливості (по вертикалі) і вісь терміновості (по горизонталі). Кожен з чотирьох квадрантів відрізняється своїми якісними показниками: важливо-терміново, важливо-ні терміново, не важливо-терміново, не важливо-не терміново. Розподіліть свої справи в кожен з цих блоків і отримаєте гранично ясну та об’єктивну картину того, чим слід зайнятися в першу чергу, що може почекати, а що взагалі краще викреслити зі списку завдань.

       Ранжування завдань за пріоритетністю дасть поштовх до запуску самомотивації. Адже найкращий спосіб мотивувати себе – звільнитися від непотрібних речей, які з’їдають енергію. Бо саме енергія допомагає нам концентруватися і продуктивно працювати. 

Що робити, щоб зберегти енергію та залишатися мотивованим:

• обладнайте комфортний ворк-спейс – щоб менше відволікатися, варто створити у себе в оселі “офісний куточок”, умови якого будуть максимально наближеними до робочих. Перш за все – робочий стіл, де не має бути зайвих предметів. Робочий стіл для домашнього комп’ютера чи ноутбука слід зробити максимально схожим на робочий. Дотримуйтеся такого ж робочого розкладу, як зазвичай. Зробіть так, щоб розділити роботу та особисте життя. Нагадайте своїм домочадцям, що ви зараз хоч і вдома – але ж на роботі. Подумайте про придбання навушників, які мінімізують зовнішні шуми.
• не бійтеся помилятися і не встигати. Гнучкість – це важлива особливість дистанційної роботи, від несподіваних відключень електроенергії чи інтернету, хворих дітей чи нескінченного ремонту у сусідній квартирі ніхто не застрахований. Ми маємо розуміти, що життя триває. І технічні збої теж. Змінити платформу для відеоконференції, поки всім не буде чути добре, перенести дзвінки у графіку – це нормально. 
• самоорганізуйте свій робочий день. Перше, до чого потрібно звикнути при дистанційній роботі – тепер навколо вас немає колег і начальства. Ніхто не стоїть над вами, не змушує працювати швидше (більше, активніше). Ви спокійно можете відкрити Youtube і подивитися ролик, сходити на кухню перекусити, полежати на дивані… І все це в робочий час. За цієї причини дуже важливо скласти собі суворий розклад. Розпишіть всі свої завдання, виділіть час на обід, кілька хвилин кожну годину на перерву. І обов’язково дотримуйтесь розробленого графіка.
• пригадайте “Закон Парето”: 80% результату ми досягаємо за 20% часу, витраченого на його досягнення. Тобто у 8-годинний робочий день ми максимально продуктивні лише півтори години. Практика доводить, що за умови адекватної організації робочого простору та ефективного відпочинку нам достатньо 2 цикли по 2 години з годинною перервою, щоб відчувати продуктивність роботи в домашніх умовах. З точки зору психофізіології однієї тривалої перерви може бути достатньо. Але невеликі 10-хвилинні перерви щогодини, спрямовані на покращення тонусу м’язів, релаксацію очей, випита склянка води можуть значно покращити нашу продуктивність.
• робіть фізичні вправи – 10-хвилинна перерва на розминку зарядить вас ендрофінами, які підтримують стресостійкість і тонус;
• не намагайтеся зробити все і одразу. Згідно з однією з ключових стратегій тайм-менеджменту – технікою Pomodoro – найефективнішими відрізками роботи і відпочинку (особливо якщо ви працюєте вдома, де багато відволікаючих чинників) є відрізки 25 і 5 хвилин. Восьмигодинний робочий день ділиться на 14 таких відрізків. Головна ідея полягає в тому, що будь-який відволікаючий фактор може почекати 5-хвилинної перерви на відпочинок.
• відзначайте прогрес – пригальмуйте й озирніться назад, оцінивши роботу, яку вже виконали, та її важливість для ключової мети. Усвідомлення того, що ваша робота стала внеском в розвиток спільної справи, безумовно, підвищить самомотивацію до подальших дій.
• заохочуйте себе за виконану роботу – пообіцяйте собі винагороду за докладені зусилля і результат. Це може бути як дрібниця, на кшталт доставки улюбленої страви додому, так і цінні предмети, на придбання яких у звичайних умовах ви б так просто не наважилися;
• тренуйте мислення, увагу, уяву, пам’ять – чим більше розвинуті у вас ці когнітивні функції, тим краще ви володієте собою. Відповідно, процес самомотивації буде проходити легше.
• мінімізуйте вплив відволікаючих факторів. Постійне оновлення стрічки новин створює ілюзію контролю над ситуацією. Так ми знижуємо рівень тривожності, вважаючи “знаємо – значить контролюємо”. Але це не більше, ніж ілюзія. Ми здатні управляти лише власною поведінкою та реакціями на ситуацію. Крім того, погані новини зранку можуть вплинути на наш настрій та уповільнити процес входження в робочий ритм. З позицій продуктивності найкращий час для ознайомлення з новинами – не раніше, ніж через годину після завершення роботи, і не пізніше, ніж за 2 години до сну. 

Відволікаючі фактори, викрадачі часу: як визначати і боротися з ними?

        Правильно організований тайм-менеджмент допоможе нейтралізувати грізних ворогів сучасної людини – так званих хронофагів, викрадачів часу. Найчастіше діючи з тіні, в умовах дистанційної роботи хронофаги знаходять додаткові можливості для атаки, і протистояти їм стає складніше. Адже тепер, коли робоче місце перемістилося зі школи  в зручне домашнє крісло, відняти у вас дорогоцінний ресурс можуть не тільки термінові завдання від керівництва або потреби учнів, але і більш приємні речі: холодильник, захоплюючий серіал, улюблений кіт та інші принади життя. Таким спокусам протистояти складніше.

Хронофаги розподіляються на категорії:

 

• живі та неживі: затяжні розмови з домочадцями, порожні ранково-обідні чати з колегами, онлайн-наради без конкретних завдань і підсумків, консультування колег;

• передбачувані: читання соц.мереж, серфінг в Інтернеті, перегляд відео, ранкові приготування;

• непередбачувані: збій системи, очікування виконання частини завдання колегами, з якими працюєте разом над проектом, неготовність учнів до роботи, невиконані завдання, перебої мережі Interner;

• неявні (прихована загроза): низький рівень мотивації, поспіх, надлишковий перфекціонізм, невміння відсівати непотрібні справи, апатія, перевтома.

 

     Перше, що ви повинні зробити – змиритися. Все одно вас будуть відволікати. Вихід: закладайте в свій робочий план час для хронофагів. Таким чином, ви візьмете їх під контроль і збережіть час, відведений на виконання завдань.

Технології для організації робочого процесу

       Ваше завдання – зрозуміти, на що і в якій кількості витрачається ваш час. Допоможуть в цьому як папір і олівець, так і сучасні технології. 

        Сучасні розробники мобільних додатків щосили працюють, щоб допомогти нам бути продуктивними в будь-яких ситуаціях. Приклади помічників (додатків) по тайм-менеджменту:

• додатки Maniac Time для ПК або RescueTime для всіх платформ. Протягом одного дня фіксуйте абсолютно всю вашу активність (навіть ранковий туалет) і кількість часу, який на них витрачаєте. Увечері проаналізуйте отримані дані і подивіться, де у вашому часовому полотні знаходиться діра, на які справи йде невиправдано багато часу і що доводиться робити поспіхом.
• Sectograph – віджет, який візуалізує денний план у вигляді діаграми на стильному циферблаті годинника. Завдання виділяються різними кольорами, а рухома стрілка наочно демонструє, як довго залишилося сидіти на нараді або через скільки хвилин потрібно буде переключитися на наступну зустріч.
• Alarmy – якщо не можете відмовити собі в задоволенні поспати «ще 5 хвилиночок», то цей пекельний будильник для вас. Його неможливо деактивувати або відкласти, якщо не виконати умови програми: вирішити задачку, трясти телефон обумовлений час, сфотографувати квітку і так далі. «Спи, якщо зможеш» – такий слоган розробника.
• focus@will – музичний сервіс, який застосовує досвід неврологічних досліджень, щоб допомогти вам сфокусуватися і знизити рівень стресу. Шляхом підбору звукового супроводу focus@will приводить мозок в стан максимальної продуктивності. Перед початком використання програма навіть проведе коротке опитування та з’ясує, чи схильні ви мислити логічно або абстрактно.

Рекомендації вчителю щодо досягнення дисципліни на уроці

1.      Установіть межі дозволеного, еталони поведінки учнів для стандартних ситуацій: як входити в клас, як сидіти, відповідати на запитання, прибирати книжки, діставати олівці та інше. Зробити це потрібно перш ніж ви почнете стежити за дотриманням порядку. Учень повинен знати у чому полягає прийнятна чи неприпустима поведінка, і тільки тоді від нього можна вимагати відповідальності за дотримання конкретних правил. Якщо правила й обмеження не визначені, то встановити порядок у класі не можна! Виявіть чітку послідовність у дотриманні встановлених правил і в застосуванні способів покарання.

2.      Стежте за своєю мовою, розмовляйте завжди повільно, спокійним голосом. Почуття гніву й обурення – звичайне явище, але воно піддається контролю і зовсім не означає, що ви не любите дітей.

3.      Намагайтеся тримати свої емоції в стані спокою, зміцнюючи нерви для того, щоб витримати очікувані ексцеси. Звертайте увагу і реагуйте на будь-які вияви позитивної поведінки дітей, які б незначні вони не були. Хто шукає гарне, той обов’язково його знаходить.

4.      Уникайте безупинного негативного реагування. Намагайтеся рідше говорити „ні”, „припини”, „не можна”.

5.      Відрізняйте форми поведінки, які вам не подобаються, від вияву особистих якостей дітей.

6.      Намагайтеся  розшифрувати сигнали, що попереджають про можливість вибуху в поведінці дітей. Спокійно втручайтеся в ситуацію.

7.      Відповідайте рішуче і впевнено, коли учні відкрито кидають виклик непокори.

8.      Учням потрібен вчитель, а не партнер по грі. Будьте завжди товариські, але не забувайте, що фамільярність виховує неповагу. Ви можете цілком успішно взаємодіяти з учнями, не перетворюючись на одного з них.

9.      Завжди наполягайте на повазі до дорослого. Учні повинні звертатися до вас чемно.

10.  Не йдіть на поступки й компроміси, поступаючись своїми нормами, щоб бути популярним і авторитетним.

11.  Пам’ятайте, що дитяча безвідповідальність – явище, що немає нічого спільного з відвертою непокорою, і тому боротися з нею потрібно спокійними методами.

12.  Намагайтеся, щоб у вас був добрий зв’язок з учнями, так щоб вони могли знати, коли вони відповідають вашим очікуванням, а коли ні, поясніть, що ви очікуєте від учнів і наскільки вони відповідають цьому. Робіть це тоді, коли все йде добре, оскільки в такому випадку усе сприймається саме собою. Зворотний зв’язок сприяє встановленню гарної поведінки.

13.  Не реагуйте занадто бурхливо, щоб незначна подія не перейшла у велике протистояння. Уникайте протистояння на очах в інших учнів. Немає більш неефективного методу впливу на людину, причому в будь-якому віці,  ніж гнів і роздратування.

14.  Робіть серйозні кроки, якщо учень продовжує погано поводитися і відмовляється визнавати дисципліну. Визначте можливу причину такої поведінки, емоційні конфлікти, розлад уваги, проблеми у навчанні.

15.  Будьте прикладом самодисципліни. Гарної поведінки учні в більшості  випадків не вчаться, а переймають її.

16.  Будьте зібрані. Нехай усе має своє місце. Нехай усі матеріали будуть у вас напохваті. Від одного виду діяльності до іншого переходьте поступово. Підтримуйте чистоту і порядок.

17.  Готуйтеся до уроку заздалегідь, так, щоб учні були досить завантажені протягом усього часу занять. Нехай у вас завжди будуть альтернативні плани і матеріали. Плануйте вашу роботу і дотримуйтесь розробленого плану. Будьте досить гнучкими, щоб, якщо вам не вдається зробити усе, що ви спланували, ви не відчували пригніченість.

18.  Поводьтеся так, щоб було видно, що ви – керівник. Виявляйте рішучість. Будьте господарем ситуації. Умійте направляти. Ви є вчитель, і учні очікують, щоб ви ними керували. Вони швидко розпізнають нерішучість, дезорганізованість. Відсутність гарної підготовки і чітких розпоряджень є стимулом до поганої поведінки.

19.  Створюйте умови, щоб навіть найбільш „важкі” учні отримали можливість відчути себе лідерами. Це позитивно впливає на позицію  учнів і на їхню поведінку.

20.  Моделюйте з учнями, як долати кризові ситуації, розчарування, гнів. Завжди будьте добрим прикладом як у слові, так і в справі, особливо коли не все добре вдається.

21.  До учнів завжди виявляйте ввічливість і повагу, зберігаючи приємний голос, використовуючи ввічливі слова.

22.  Будьте послідовні. Ніщо так не бентежить учня, як мінливість у настрої і діях учителя. Це викликає у дітей негайне бажання випробувати межі дозволеного, що спричиняє до конфлікту в класі.

23.  Не дратуйте учнів. Причиною роздратування є незнання того, що від них очікують, непослідовні дії вчителя, несправедливе поводження з учнями, неможливість висловити свою думку, догодити.

24.   Стримуйте свій гнів, якщо ви відчуваєте, що у вас виникає роздратування, усіма силами прагніть не дати вашим почуттям вийти з-під контролю і розслабтеся, нехай рухи стануть ненапруженими, жести – повільними і голос – тихим.

25.  Уникайте вимог, які неможливо виконати. Потрібно бути абсолютно впевненим у тому, що дитина здатна виконати те, що від неї вимагають. Ніколи не карайте учня за те, що він погано встигає в школі через те, що йому не вистачає здібностей до навчання. Звичайно, за умови, що всі подібні дії ненавмисні. Висунення вимог, які дитина не може виконати, створює ситуацію нерозв’язного конфлікту, з якого вона не бачить виходу. Така ситуація неминуче завдає шкоди емоційній сфері людини. Ставте мету перед вашими учнями. Проводьте цікаві уроки, що відповідають віку учнів.

26.  Робіть виклад матеріалу яскравим, захоплюйте учнів за допомогою різноманітних методів, наочності й змістовності. Не звикайте до рутини. Будьте обережні, щоб, спонукаючи, не перезбудити учнів. Велике розмаїття на одному уроці не приносить користі, оскільки не дозволяє вам належним чином зосередитися на одній темі.

27.  Пам’ятайте, що різні учні вимагають різних методів навчання через властиві їм особливості й можливості.

28.  Надайте учням достатню можливість вибору середовища різних завдань і видів діяльності. Учні краще виконуватимуть те, що їх особисто цікавить і більше відповідає здібностям.

29.  Направляйте мислення учнів на вищі рівні. Вимагайте, щоб учні не просто запам’ятовували й ідентифікували інформацію, але вміли аналізувати, давати оцінку і застосовувати вивчений матеріал на практиці.

30.  Надавайте учням можливість працювати у групах. Прагнення виглядати в очах інших на належному рівні може бути позитивним стимулом до гарної поведінки.

31.  Нехай вашими діями керує любов. Взаємини, засновані на щирій любові і прихильності, звичайно, складаються правильно, навіть незважаючи на неминучість окремих помилок і прорахунків з боку вчителя.

Анкета стилі спілкування